Avtor: Maftej Dopirjak / Автор: Мафтей Допіряк

Čitav jem staťu, že teper’ už dakotrŷ deržavŷ v Evropi s’a namahajuť obnovyty žŷvot v selach, kotrŷ suť už calkom porožni. Dakotrŷ dokinc’a i cilŷ na prodaj. Čekať toto i nas?

Našŷ maleňkŷ velykanŷ (časť 1.)

V našim rusyňskim seli Staryna nedaleko Staroj Ľubovni v bŷvšij Rakus’ko-Uhors’kij monarchiji s’a v 1752 r. narodyv Іvan Josyfovič Semančin, Rusyn kotrŷj s’a stav rektorom univerzitŷ u Ľvovi. Možeme rachovaty, že osnovnu osvitu distav od vasylijaňskŷch monachiv, kotrŷ žŷly v nedalekim Legnavskim monastŷr’u. V akademičnim roci 1786/87 už je aďunktom na katedri vŷsšoj matematikŷ na Univerziti v Pešti. 

V 1787 r. u Vidni pyše grof Palfi kraľovskomu maďar’skomu guvernerovy, že Joho Vŷsosť dala aďunktovy vŷsšoj matematikŷ katedru matematikŷ z platom 500 f. (zlatŷch). Bŷlo to vo filozofičnim osvitnovim inštituti Studium Ruthenum, kotrŷj bude osnovanŷj pro rusyňskŷch cer’kovnŷch chovanciv pry Jozefiňskij univerziti v Ľvovi.

Іvan Semančin od 1788 r. robyť vedučoho katedrŷ v inštituti Studium Ruthenum. A od 1794 r. je už vedučim katedrŷ fizikŷ Jozefiňskoj univerzitŷ v Ľvovi. Dokinc’a o dva rokŷ pizniše je dekanom filozofičnoj fakultŷ toj univerzitŷ. V tŷch časach je integralnov sučasťov narodnoho vzrostaňa i budovaňa identitŷ Karpato-rusyňskoho naroda.

Rik 1803 je v žŷvoti profesora Semančina barz vŷznačnŷj. Všŷtkŷma holosamy je vŷbratŷj na funkciju rektora Jozefiňskoj univerzitŷ v Ľvovi. Možeme bisidovaty o joho dalšim dijateľstvi na univerziti v Krakovi, no interesniše z joho žŷvota je može dašto inše.

V druhij polovyni 18. storoča s’a v našim rusyňskim seli narodyv chlopčik. V ťažkŷch časach, holovno v bidnŷch regijonach ne bŷly možnosty i prostor na osvitu. Trebalo ťažko robyty na denno-dennŷj chlib a knyha bŷla skorše nepryjateľom dobŷ. Bo našto? No i čerez toto všŷtko s’a stav profesorom, rektorom univerzitŷ i ne zabŷv na svoje pochodžiňa.

Što mame povisty mŷ? Jakŷ možnosty majuť našŷ dity v teperišnich časach? Treba maty iskru, bŷty aktivnŷj a vŷslidok bude na chosen nas všŷtkŷch. Dumam sobi, že zgrupovaňa s’a do rusyňskŷch organizacij, kotrŷ vŷnykly po 1989 r. je dobra doroha.

V našij organizaciji, molodŷ.Rusynŷ, pyšeme projektŷ čerez kotrŷ mož financ’ovaty rozmajitŷ podiji v našŷch regijonach pro religijne, kulturne i narodne vzrostaňa každoj genereciji, napr. Rusyňska vatra v Malim Lypnyku, osvitovŷj Tabor z molodŷma po rusyňskŷ, aktivita nazvana Cer’kov z molodŷma abo vŷdavaňa knyh jak Andersenovŷ prypovidkŷ i O Uhor’skŷch Rusach (Rusynach) v perekladi i istoričnim komentari.

Budeme maty rektoriv univerzit, profesoriv i buditeliv abo našŷ sela buduť lem skanzenom davnoho naroda v Karpatach? Arbitrom s’me lem mŷ samŷ a tŷž i iskrov, kotra je motorom pro aktivitu.

Staťa bŷla publikovana u grekokatolyc’kŷm rusyňskŷm časopysy Artos č. 2/2023.

ІЗ СЕЛЬСКОГО ХЛОПЦЯ РЕКТОР УНІВЕРЗІТЫ

Чітав єм статю, же теперь уж дакотры державы в Европі ся намагають обновити жывот в селах, котры суть уж цалком порожні. Дакотры докінця і цілы на продай. Чекать тото і нас?

Нашы маленькы великаны (часть 1.)

В нашім русиньcкім cелі Старина недалеко Старой Любовні в бывшій Ракусько-Угорській монархії ся в 1752 р. народив Іван Йосифовіч Семанчін, Русин котрый ся став ректором універзіты у Львові. Можеме раховати, же основну освіту дістав од василіяньскых монахів, котры жыли в недалекім Леґнавскім монастырю. В академічнім році 1786/87 уж є адюнктом на катедрі высшой математікы на Універзіті в Пешті. 

В 1787 р. у Відні пише ґроф Палфі кральовскому мадярьскому ґувернерови, же Його Высость дала адюнктови высшой математікы катедру математікы з платом 500 ф. (златых). Было то во філозофічнім освітновім інштітуті Studium Ruthenum, котрый буде основаный про русиньскых церьковных хованців при Йозефіньскій універзіті в Львові.

Іван Семанчін од 1788 р. робить ведучого катедры в інштітуті Studium Ruthenum. А од 1794 р. є уж ведучім катедры фізікы Йозефіньской універзіты в Львові. Докінця о два рокы пізніше є деканом філозофічной факулты той універзіты. В тых часах є інтеґралнов сучастьов народного взростаня і будованя ідентіты Карпато-русиньского народа.

Рік 1803 є в жывоті професора Семанчіна барз вызначный. Вшыткыма голосами є выбратый на функцію ректора Йозефіньской універзіты в Львові. Можеме бісідовати о його далшім діятельстві на універзіті в Кракові, но інтересніше з його жывота є може дашто інше.

В другій половині 18. стороча ся в нашім русиньскім селі народив хлопчік. В тяжкых часах, головно в бідных реґійонах не были можности і простор на освіту. Требало тяжко робити на денно-денный хліб а книга была скорше неприятельом добы. Бо нашто? Но і через тото вшытко ся став професором, ректором універзіты і не забыв на своє походжіня.

Што маме повісти мы? Якы можности мають нашы діти в теперішніх часах? Треба мати іскру, быти актівный а выслідок буде на хосен нас вшыткых. Думам собі, же зґрупованя ся до русиньскых орґанізацій, котры выникли по 1989 р. є добра дорога.

В нашій орґанізації, молоды.Русины, пишеме проєкты через котры мож фінанцьовати розмаїты події в нашых реґійонах про реліґійне, културне і народне взростаня каждой ґенереції, напр. Русиньска ватра в Малім Липнику, освітовый Табор з молодыма по русиньскы, актівіта названа Церьков з молодыма або выдаваня книг як Андерсеновы приповідкы і О Угорьскых Русах (Русинах) в перекладі і історічнім коментарі.

Будеме мати ректорів універзіт, професорів і будітелів або нашы села будуть лем сканзеном давного народа в Карпатах? Арбітpом сьме лем мы самы а тыж і іскров, котра є мотором про актівіту.

Статя была публікована у ґрекокатолицькым русиньскым часописи Артос ч. 2/2023.