Автор: Анна Замутовска / Autor: Anna Zamutovská

Село Габура хвалити ся може одважныма людми і смілыма думками. Як перше вам може на розум прийдуть мена з історії – Анна Берґерова ці Васіль Турок-Гетеш. Но одважны думкы і выслідкы уж мають за собов і сучасници. Спомяньме велику скулптуру князя Лабірця, навернутя (холем формов реплікы) деревяной церькви ці збудованя модерной галы Соливар про културно-общественны події, і далшы інтересности.

В Габурі в літі 2024-го року одбыв ся уж шестый Скулпторьскый сімпозій Олены Мандіч-Шіналі. Його частьов была і конференція ку далшій інтересній думці. Фундація Деревяна церьковця Габура собі запросила представітелів русиньскых орґанізацій, особности з русиньского діяня, умелців і фаховців, жебы діскутовати на нелегку тему – выбрати десять історічных русиньскых особностей до Пантеону русиньской славы, котрым ся будуть почас далшых років в Габурі творити бусты.

Котрых десять великых русиньскых особностей або особностей з русиньскыма корінями реґіоналного але і світового значіня бы сьте пропоновали? Уж по пару минутах роздумаваня у чоловіку напевно ковтать, же сьме їх, хвала Богу, мали досправды много.

А ту приходить другый опрос, дакус тяжшый. На кілько жен сьте собі так нафрышно спомянули?

Самособов, зо женами то все тяжше. Кедь хлопам пробачіме вшыткы фіґлі ці жартовны позначкы, котры напевно выникли лем зо взаємного непорозумліня хлопів і жен, і так, нажаль, можеме на тему жены сконштатовати, же є то тематіка скалдніша. Але головно про нас – жены.

Посмотьме до історії, коли конечні могли сьме волити? Коли конечні могли сьме будькотрый фах штудовати? Коли конечні женьскый голос почав быти обще дакус міцнішым? Історічно просто про жены были тяжшы условія просадити ся у такых темах як політіка, церьков ці наука. Або і ниякы. Безпохыбно, велику роль мали як матери ці жены в різных ставах в родинах, котры діти учили материньскый русиньскый язык, выховльовали їх ку русиньскій ідентіті а підтримовали русиньскы традіції.

Но мої очекованя наповнили ся і женьскых мен у множестві номінованых особностей спомянутых на конференції было мало. Хлопска номінантьска конкуренція історічно барз міцна. Наперек тому даяка жена нашла ся. А не єдна. Такой пять. 

Окрім Олены Мандіч-Шіналі, обговорены были і Ольґа Прокоп, Юлія Вархола ці Анна Дубайова. А доконце і Серафіна (Софронія) Ерделі, котра народила ся в Рускім Керестурі, померла в Арґентині і іщі в 1989-ім році быв поволеный процес на їй блаженство. Маєме ту красну взорку женьской силы, внутрішньой слободы і всесторонности. 

Жена, котра была першов русиньсков скулпторков, вызначовала ся свойов ґуражов, талентом і довєдна з мужом жыла богемскым жывотом. Без дітей.

Жена, котра была одмаленька співачков, културно-общественнов діятельков із Підкарпатя і вызначнов міров розвивала і презентовала русиньску културу і язык. 

Жена, котра цілый свій жывот пожертвовала родині, головно наймолодшому сынови і значно овпливнила його світову творчость. 

Жена, котрой муж – священик, довгы рокы робив у Америці і зохабив єй саму із семеро дітми, так знала ся вынайти і была так модернов, же вєдно з великым заміраньом ся на їх едукацію і освіту выховала з них далшы вызначны русиньскы особности. 

I наконець жена, котра мала лем „духовны” діти і як монашка василіянка присвятила цілый свій жывот службі другым.

Вера, історія была яка была. Актуалны условія про розвиток Русинів суть справы вынятковы, як про хлопів, так про жены. Лем бы сьме собі то могли може дакус веце усвідомльовати і подяковати.

А може і дакус веце повзбуджовати жены у їх актівностях, роботах, снах і амбіціях. Бо сучасность і будучность залежыть лем од нас.

А ани сучасным модерным гордым русиньскым женам досправды не буде старчіти лем знати добрі правити пирогы…

Статя была публікована у Народных новинках інфоРУСИН, ч. 21/2024.

Фото: Габура, 30.8.2024
Автор бюсту Олены Мандіч-Шіналі: Мартін Щепка

HABURA, PANTEON I ŽENŶ – OSOBNOSTY

Selo Habura chvalyty s’a može odvažnŷma ľudmy i smilŷma dumkamy. Jak perše vam može na rozum pryjduť mena z istoriji – Anna Bergerova ci Vasiľ Turok-Heteš. No odvažnŷ dumkŷ i vŷslidkŷ už majuť za sobov i sučasnycy. Spomjaňme velyku skulpturu kňaz’a Labirc’a, navernuťa (cholem formov replikŷ) derevjanoj cer’kvy ci zbudovaňa modernoj halŷ Solyvar pro kulturno-obščestvennŷ podiji, i dalšŷ interesnosty.

V Haburi v liti 2024-ho roku odbŷv s’a už šestŷj Skulptor’skŷj simpozij Olenŷ Mandič-Šinali. Joho časťov bŷla i konferencija ku dalšij interesnij dumci. Fundacija Derevjana cer’kovc’a Habura sobi zaprosyla predstaviteliv rusyňskŷch organizacij, osobnosty z rusyňskoho dijaňa, umelciv i fachovciv, žebŷ diskutovaty na nelehku temu – vŷbraty des’ať istoričnŷch rusyňskŷch osobnostej do Panteonu rusyňskoj slavŷ, kotrŷm s’a buduť počas dalšŷch rokiv v Haburi tvoryty bustŷ.

Kotrŷch des’ať velykŷch rusyňskŷch osobnostej abo osobnostej z rusyňskŷma koriňamy regionalnoho ale i svitovoho značiňa bŷ s’te proponovaly? Už po paru mynutach rozdumavaňa u čoloviku napevno kovtať, že s’me jich, chvala Bohu, maly dospravdŷ mnoho.

A tu prychodyť druhŷj opros, dakus ťažšŷj. Na kiľko žen s’te sobi tak nafrŷšno spomjanuly?

Samosobov, zo ženamy to vse ťažše. Keď chlopam probačime všŷtkŷ figli ci žartovnŷ poznačkŷ, kotrŷ napevno vŷnykly lem zo vzajemnoho neporozumliňa chlopiv i žen, i tak, nažaľ, možeme na temu ženŷ skonštatovaty, že je to tematika skaldniša. Ale holovno pro nas – ženŷ.

Posmoťme do istoriji, koly konečni mohly s’me volyty? Koly konečni mohly s’me buďkotrŷj fach študovaty? Koly konečni žeňskŷj holos počav bŷty obšče dakus micnišŷm? Istorično prosto pro ženŷ bŷly ťažšŷ uslovija prosadyty s’a u takŷch temach jak politika, cer’kov ci nauka. Abo i nyjakŷ. Bezpochŷbno, velyku roľ maly jak matery ci ženŷ v riznŷch stavach v rodynach, kotrŷ dity učyly materyňskŷj rusyňskŷj jazŷk, vŷchovľovaly jich ku rusyňskij identiti a pidtrymovaly rusyňskŷ tradiciji.

No moji očekovaňa napovnyly s’a i žeňskŷch men u množestvi nominovanŷch osobnostej spomjanutŷch na konferenciji bŷlo malo. Chlopska nominanťska konkurencija istorično barz micna. Naperek tomu dajaka žena našla s’a. A ne jedna. Takoj pjať.

Okrim Olenŷ Mandič-Šinali, obhovorenŷ bŷly i Oľga Prokop, Julija Varchola ci Anna Dubajova. A dokonce i Serafina (Sofronija) Erdeli, kotra narodyla s’a v Ruskim Keresturi, pomerla v Argentyni i išči v 1989-im roci bŷv povolenŷj proces na jij blaženstvo. Majeme tu krasnu vzorku žeňskoj sylŷ, vnutrišňoj slobodŷ i vsestoronnosty.

Žena, kotra bŷla peršov rusyňskov skulptorkov, vŷznačovala s’a svojov guražov, talentom i dovjedna z mužom žŷla bohemskŷm žŷvotom. Bez ditej.

Žena, kotra bŷla odmaleňka spivačkov, kulturno-obščestvennov dijateľkov iz Pidkarpaťa i vŷznačnov mirov rozvyvala i prezentovala rusyňsku kulturu i jazŷk.

Žena, kotra cilŷj svij žŷvot požertvovala rodyni, holovno najmolodšomu sŷnovy i značno ovplyvnyla joho svitovu tvorčosť.

Žena, kotroj muž – svjaščenyk, dovhŷ rokŷ robyv u Ameryci i zochabyv jej samu iz semero ditmy, tak znala s’a vŷnajty i bŷla tak modernov, že vjedno z velykŷm zamiraňom s’a na jich edukaciju i osvitu vŷchovala z nych dalšŷ vŷznačnŷ rusyňskŷ osobnosty.

I nakonec’ žena, kotra mala lem „duchovnŷ” dity i jak monaška vasylijanka prysvjatyla cilŷj svij žŷvot službi druhŷm.

Vera, istorija bŷla jaka bŷla. Aktualnŷ uslovija pro rozvytok Rusyniv suť spravŷ vŷňatkovŷ, jak pro chlopiv, tak pro ženŷ. Lem bŷ s’me sobi to mohly može dakus vece usvidomľovaty i poďakovaty.

A može i dakus vece povzbudžovaty ženŷ u jich aktivnosťach, robotach, snach i ambicijach. Bo sučasnosť i budučnosť zaležŷť lem od nas.

A any sučasnŷm modernŷm hordŷm rusyňskŷm ženam dospravdŷ ne bude starčity lem znaty dobri pravyty pyrohŷ…

Staťa bŷla publikovana u Narodnŷch novynkach infoRUSYN, č. 21/2024.

Foto: Habura, 30.8.2024
Avtor bjustu Olenŷ Mandič-Šinali: Martin Ščepka